Ніч доступного кіно #3
Організатори: ГО «Боротьба за права», «Доступне Кіно», British Council

Звукоописи до фільмів створила агенція «Доступне Кіно» за підтримки Українського культурного фонду.
Подію організовано у рамках проекту «Кіно для незрячих та нечуючих людей» за підтримки програми Європейського Союзу «Дім Європи».
Що дивилися?
Коли?
Як саме?
Спеціальний гість
Відеоролики, представлені в рамках проекту «Музей без стін» Британської Ради в Україні:

1. «Хто всі ці люди, що бачили той самий пейзаж?» режисера Ярослава Футимського
Митець стоїть на камені над річкою, піднявши ліву руку. Рука горить, загорнута в матеріал, який покрито запальною сумішшю. Саме на цьому місці у 1905 році страйкували працівники паперового комбінату, вимагаючи гідніших оплати й умов праці. Тоді акцію негайно придушили, а зараз Футимський питає: «Де серед цього горизонту, каміння й ріки зачіпки, що розповідатимуть про нереалізовану класову боротьбу, зниклий або ж удаваний профспілковий досвід? Як ці хвилювання нівелюються з часом і заносяться річковим мулом, промовчуються у пам'яті? Коли загорілося і як згасло тут це полум'я? Хто всі ці люди, що бачили той самий пейзаж?»

2. «Духовне дослідження» режисерки Ойкю Арас
Провідна тема творчості турецької мисткині Ойкю Арас — заглиблення у внутрішній світ. У цьому перформансі Ойкю використовує ручні вироби зі скла й кераміки, видає різні звуки та рухає предметами так, ніби вони є продовженням її тіла. У свій дивовжний ритуал мисткиня залучає аудиторію, аби разом дослідити ідею сучасних істот, які шукають вищого сенсу.

3. «Самопоміч» режисерок Лейли Гедіс та Інджі Фурні
«Самопоміч» — перша спільна робота Інджі Фурні та Лейли Гедіс. Мисткині їдуть потягом в одному купе. Граючись кульковими ручками, вони ведуть німий дев'ятихвилинний діалог, у якому розкриваються емоції жінок та їхня тісна дружба. Ця робота є самовиразом мисткинь, які прагнуть творити, незважаючи на політичний і соціальний тиск від власних співвітчизників і співвітчизниць.

4. «Бабуся у космосі» режисерки Юліани Голуб
Мисткиня фільмує свою бабусю Надію, яка розмірковує про майбутнє людства та, посилаючись на ідеї натхненних космосом письменників, уявляє своє життя на космічній станції. Ця подорож у невідоме сповнена іронії, скорботи й тонких провокацій; змушує замислитися над самотністю та пошуками втечі. Станція, на якій «оселяється» Надія, символізує ізольований простір, що в ньому опиняються соціальні меншини.

5. «Стежки» режисерки Анни Звягінцевої
У «Стежках» Анна Звягінцева розмірковує на тему пошуків життєвого шляху. Робота складається із двох елементів — малюнків і відео. На відео ми бачимо ноги людини, яка блукає чужими слідами. Змінюються стежки й пори року, але кінцевої точки немає. На малюнках зображені символічні дороги, які ніби карбують сліди з випробуваннями й помилками їхніх власників. Складені разом, малюнки пропонують як множинність вибору шляху, так і безвихідь. «Стежки» — це про наші вічні сумніви, пошук покликання та відповідальність за зроблений вибір.

6. «Майже квітка» режисера Алі Еміра Тапана
За допомогою власних виставок та практики мистецтва наживо Алі Емір Тапан вивчає протиставлення між приватним, громадським і духовним просторами. Мінливі кольори та форми в ролику «Майже квітка» нагадують бутон, що розкривається. Так митець говорить про наші почуття, коли ми рухаємося цією виставкою, розмірковуючи про сучасність та про себе.
6 червня 2020. Перегляд роликів розпочали о 21:00, а обговорення – о 22:30.
Усі зареєстровані учасники й учасниці отримали посилання на веб-сторінку з відео та на Zoom-конференцію, де пройшло обговорення. До нього долучилися всі, хто бажав обмінятися думками про фільми, а також почути унікальну інформацію від спеціального гостя.
До показу долучився Ілля Заболотний, куратор мистецької програми Британської Ради в Україні. Він познайомив глядачів і глядачок із проектом Museum Without Walls («Музей без стін»), під час якого й були презентовані доступні ролики.
Був (була) на цьому показі?
Оціни його!
Сподобалось
Не сподобалось